сон наповзає як равлик
повільно і щільно
вкриває собою
не спати
не можна
не час
ти їдеш до міста
і місять думки твої наче тісто
сто равликів
наздоганяють
не спати
вибоїни згноєні
як конструктор під ступнями
трохи підступні
колють і будять
ти спати не будеш
повороти праворуч ліворуч
вже прямо
в кюветах-яслах
дитя колишуть
затори
під двісті
затори
сто тридцять
а ти до сидіння
гвіздками
півмертва півп’яна
пришита
не спати
не можна
частинки лего розкрадені
і шини зранені
як тенета спутали
думки замучені
голову в тісті
склади моє (л)его (в) сіті
і дай змогу воскреснути
хоча б після п’ятниці
в цьому місті