Руйнуючи всесвіт, курити останню, дим-у віконні рами. Тіло ламає,на дворі 30, мозок мало що тямить. Інколи хочеться не прокидатись або ж навпаки-не спати. Нерви,натягнуті наче струни, передаються у спадок. Не покидаючи свою кімнату, вростаю коріннями в землю. Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено. Не вийти в вікно лиш […]
Міська (урбаністична) поезія
15 posts
Столиця вечорова туманна і чудова, і ліхтарі замерехтять, в туманному безмежжі тут кроки обережні, бо наступала мокра відлиги час і мить. У нічному тумані були близькі і дальні, засвітять вікна на стіні, якомусь – ніч світити, якомусь не горіти, а тому засвітитись тільки в ранкову мить. Машини мокрі […]
Проходжу вулицями старовинними й дивуюсь, Як ви змогли пройти крізь всі віки І таємниці зберегти свої, і мудрість До нас, нащадків ваших, донести? Кожна цеглинка – історії частина, Маленькі вулички такі, як і колись.. Давня бруківка і ось оця будівля, Звертаються, говорять: «Доторкнись! Відчуй, могутність всю нашу і силу, Красу […]
Мій Львів замріяний сьогодні, Все згадує ті часу зливи, Що пролетіли над чолом. Століття утопились в Полтві, Сльозами утекла під землю Вона сама. А все ж веселий вулиць гомін Розвіє сірі хмари – спомин І знову рік помчить удаль. Як шанс почати ще сторінку, Легенди для часів прийдешніх Ще розповісти […]
Вокзали пахнуть безпритульністю І потяг йде у далечінь, Та з особливою дошкульністю Гуляє вітер між щілин. Вітри несуть лахміття осені, Перон застиг в чеканні снів, І звуть колеса стоголоссями Туди, куди ніхто не смів. І не сховатися за зливами, Гроза розірве хмари вщент, Все залишатися вразливими, Та слухати осінній щем.
Люблю гуляти містом у обідню пору, Коли немає ні автівок, ні людей. Лише одне весняне сонце над тобою, Легенький вітер та щебет пісень. 23.05.2017, ©Анна Силка
Ніч. Місто. Тиша. Довкола ні душі. Знайомі вузькі вулиці у білому вогні. Лише ми вдвох з тобою і сплячі ліхтарі. Туман згори спускається – сховаємось в нім ми. © Anna Sylka, 12.11.2018
Пам’яті лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка Люди, як кораблі. Є великі й малі. Не всі вільно пливуть Й хрест свій чесно несуть. Люди, як кораблі Відпливли від землі. В морі шквал і штормить, Все довкола тремтить. Люди, як кораблі. Є новенькі й старі. Правди в тому зерно, Щоб не сісти […]
Не треба нервуватись за кермом, Хоч і підрізав хтось тебе навмисне, Хай бісяться «шумахери» за склом, А ти май спокій – серце не залізне! Читай Іісусову молитву, не спіши… І якщо трасу перебігла киця, МізЕрним марновірством не гріши, Чи кіт, чи пес – яка тобі різниця? У очі дальнім світлом […]
Там, де стіни кричали віршами, Де провулки лунали бруком, Де зникали тривоги згірчені, Лоскотали дощі розлуки. Там уламки скляними пазлами Віддзеркалили споконвічне, Переплетенням рук пов’язані, Паралельні, та не дотичні. Тільки там, між холодних вогників По гарячому сліду кави Металеві химери погнуті Приведуть, де вирує лава. І складеться […]
Один несчастный странник Удел свой проклинал, Его обвёл карманник И деньги все украл. “Немного было денег, А он и эти взял. Попался бы, мошенник – На месте б разорвал”.- Несчастный мой сказал. На небе месяц светит, На поле пал туман. Затих разбойник-ветер, И вечер тих и пьян. Вот шел дорогой […]
Снова чернеют Неба глазницы. Три часа ночи – Снова не спится. Звезды мерцают – Хитрые бестии, Инопланетные Шлют мне известия. Ни разобрать, Ни связать воедино. Мозг разрывается, Мозг словно тина. Всасывать надо Ему информацию Только впадает он Тут же в прострацию. Дайте же солнца! Дайте же света! Или снотворную […]
Ми йшли по вулицях Венеції щасливі! Будинки марили в якомусь забутті, І, наче темні привиди, під ними Човни гойдалися в провулках на воді… Ти пригортала до грудей мої троянди, Сан Марко площа падала до ніг, І золотих світильників гірлянди, І білий мармур зблискував, мов сніг. Вгорі з вікна якась похила […]
Обернул рассвет туманом домики, Словно белою бумагою Сырные причудливые ломтики. Дым застыл на небе магнием. Упираясь в тучи, трубы черные, Как сигары исполинские, Курят. А завод на местность горную Смотрит окнами таинственно. Говорит луне он – бледной страннице – Голосом станков и молотов: “По утрам твое лицо меняется. Ты куда […]
#1 Відкриваю очі, Сплю ножами, Ті дихання дівочі, Стоять між нами. Як міста і квартали, Зривали з нас, Простирадла вкривали, Голих, без прикрас. Терпіння не гак, Байдужість вражає, Я прийшов просто так, Тебе це вмиляє. Шафа хрустить кістками, Шпалери-оливки, таке, Дим над головами, Світу набридло все. […]