Ми йшли з нею поруч. в цей останній серпневий вечір. Вона натякнула, що давала фору, Але накинула кофтину на плечі. Дихала важко, зі спеки у прохолоду, Пускала тумани перші На спокійну воду. Поправляла граційно сиві пасма дощів, Натякала на скорий сезон плащів. На парасолі, які залежалися на полиці, На коньяк […]
Міська (урбаністична) поезія
55 posts
Небесна нотка сивини. Вечірній час іде насилу. Мовчать осінні ясени Над тротуаром спорожнілим. Пускає срібло водограй. Бруківки сяє шоколадка. І чути: стомлений трамвай Везе кудись про літо згадку.
А жизнь без косяков – очень скучна! Сера, уныла, – ну, без ярких красок… Нет в ней искры, она совсем бедна! И ровно ведь живётся,- да, без встрясок… Хотя, конечно, косяки у всех свои… По мне, так радостных пускай побольше,- Чтоб не взгруснулось, вспоминая эти дни, И настроение пускай звучит […]
Не дає спокою душевна втома, З нею справитись,- ну, дуже важко. Мабуть, залишуся сьогодні вдома,- І вип’ю білого ціленьку пляшку… А далі тиші відчую подих,- Всі почуття обнулю дощенту. Забуду все, – і думок жодних, Хочу прожити радість моменту… А потім музика – релакс для тіла, На максимум візьму в […]
Крізь запилені вікна вагона міст чужих мерехтливі вогні Провідниця знервовано-сонна шлях далекий ворожить мені. Чарівний чоловічок-купейний Посміхнеться й кивне – просто так. Мабуть все-таки було не треба Доливати у каву коньяк. Вітер мандрів зриває кашкети І лякає вокзальних птахів. А колеса, немов кастаньєти В тон фламенко лунких поїздів. Свій краєчок […]
Отпусти меня воля невольная Серым дымом истлев на корню И в тумане облака синего Я исчезну, как жар испарюсь. Ветер в парус мой, страхом окутанный Дует смело, невзгод не тая. Ясность разума штилем попутана, «Не сдаваться!»- устав бунтаря.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/lisovyj-chaklun-chakluye/ Над Києвом простягся вечір і демонструє кольори, згасає деннеє світило, наче пелюстки – промінці. Пелюстки жовті і ще світять, по них промінчики ковзнуть, на виднокрузі небо гасне, а за краєчок квіти проведуть. Сонце ховається за горизонтом, але іще докине кольори, наче над містом простягає рожеві хмари […]
Осінній вечір Багряні сонця переливи В склепінні неба віковім. І хмари ,наче дим від ниви, Мов з перетлілої стерні. І капелюшки виглядають Поверх осель,понад дахів, Дерев верхівки сповіщають, Що закотивсь торішній день. Вечірня музика-спочинок! Затихло місто,відгуло. І засвітилось майже кожне Домівки стомлене […]
Я народилася в час, коли кожен мав власні брови, І волосся фарбоване мали також одиниці, Коли діти ще грались в дворі та були всі здорові – Їли яблука просто з гілля, пили воду холодну з криниці. Я народилася в час, коли люди, що були при владі Крали менше й по-щирості […]
Наші прогулянки високими сходами – де на пюпітрах паперові трагедії. Де я симулюю злиття із природою, Де чиєсь волосся загорілось камеддю. Запах столиці – смолянисто-багряний, запах порфіри, металу і крові, запах усіх непомітних станів, запах складної мовчазної мови. Запах щурячих виділень і кави, запах книжок, дорогих парфумів, запах війни. Де […]
I Підручники з брейку, підручники з авторського права, Яскраві комікси, величні постави, Пам’ятки захопливі та нові, Слів м’яких та жорстоких сувій… Час, що помножений на відкриття. Симуляція страху, небуття. II Стяги повсюди, причому різних країн, Музика лине з усіх невідомих сторін… Вирують свята, а за ними – пригоди та тренди. […]
Солодощів соло дощів, які йдуть повз нами, над нами. Не вистачає літніх днів, що дзвенять оксамитно пташками, Небо кличе до молитов тіла вимагають спілкування з духами і всюди звучить як ніжне belcanto, заклик до боротьби з розрухою. Вона у серцях замість голів, а серця лежать на продуктовому складі. Тож кожен […]
Злива розмовляє не словами, а мовою сили. Місто немов розчавлене. Краплі дощу проносяться над дворами, Відповідності й такту позбавлені. Мов океан, перевернутий горілиць, Падає на землю дивовижним потоком, І з глибини моїх карих зіниць Виринають сни про вогню уроки. Злиття двох стихій у холодній та злій блискавиці, Містичне сяйво безмежних […]
Кожна сім’я мріє про власне житло, Щоб цілісінький рік гріло своє тепло. Таке, щоб подвір’я у зелені й квітах, Щоб жити й кохати несамовито, Щоб хазяйнувати сумлінно й завзято, Щоб сміх відлунням котився по хаті. Таке, щоб один для одного, щоб дбайливо, Щоб ранкам радіти із кавою неквапливо, Щоб пес […]
Лови момент, живи у ньому, Світанок місто накриває, Мене так щиро обіймають… Що може бути краще цього? Душевний захват від людини, Що не знайома, і знайома, Така відкрита і чудова… Чи це не є те саме диво? За хороше дякую я дуже, На мої рани кращі ліки, Цей […]
Старий будинок накриває маленький клаптик землі, Яка вже понад століття не бачилася із сонцем. Але та була свідком різножанрових історій, Нанизувала долі мешканців на шампур часу, а тепер Придивляється до нових власників. Тіло будівлі Виявилось завеликим для однієї родини – як прихисток душ Сіамських близнюків – одне на двох, тому […]
В світі тварин виживає сильніший, Більший,хитріший,отруйніший, швидший. Бій за життя в них триває постійно. Хтось переможець, а інший загинув. Людям немає потреби загризти, Щоб дітям було, що увечері з ‘їсти . Чому ж тоді в нас іде полювання , Дуже жорстоке й болюче цькування? Когось цькують, бо він слабший за […]
Дивний в нас народ живе- Завжди винного знайде. Винні всі,лише не я, Крайня хата не моя. Так,у парку я гуляв, Та спиртного не вживав, І пляшки чужі під лавку Хтось,напевно,розкидав. І насіння не моє, Всі лушпайки я збираю, І обгортки,і папір В смітники я викидаю. Діти то якісь чужі […]