Я объявляю всем Апрель! Куда снега, вы, подевались? Где, ты, лазурная капель? Метели, где, вы, потерялись? Я объявляю всем Апрель! И солнце Января блистает, И хочешь нет, а хочешь верь, Но в Украине так бывает) 08/01/2021
Міська (урбаністична) поезія
63 posts
Идеальная кухня моя… И я в ней – капитан корабля! В теплых, нежных для глаза тонах, Я такую видáла в мечтах… Цвет сирени, а может lilac, И фасады блестят, словно лак. Полки, ящички, дверцы и ручки, Бар и стойка, все- нужные штучки. Кухня в стиле hi-tech – без […]
Дніпро – чудове українське місто! Ти річки прикрашаєш береги. І зеленю дерев, і небом чистим Моєму серцю любий, дорогий! Площі і вулиці, місця всі історичні, Ти маєш особистий колорит. Багато мов, ти, розумієш різних, Відкритий для всіх націй і молитв. Мечеть, Менора, стяг наш украЇнський – Місто Дніпро – для […]
В растянутых рукавах твоего чёрного худи, прячешь в свежих ранах, худые бледные руки. В четырёх стенах или на улицах людных, прячутся в тёмных углах, на них всем плевать абсолютно. Датировано ноябрь 2020 года
Скажи, чому приходить дощ, Коли його ти зовсім не чекаєш? Із неба падає вода, вкриваючи бруківку площ, В моменти ці нічого більше не сприймаєш! Твоя увага вся прикута до води, Тебе захоплює струмочків дзюркотіння; Спостерігаєш ти моменти дивної краси і чистоти, Неначе водяний павук плете чудових візерунків павутиння. І все […]
Ця музика дивна – звідки? Здається, ніби з повітря… Здається, дерева так грають віттям… Чи, може, бруньки, ледь розкрившись, співають? Чи ноти метеликами кружляють? Та ні, це не феї чарівні танцюють – Це пальці над клавішами літають! Вони трохи змерзли, але вони грають. А маг-музикант у вечірньому парку Дарує не […]
Пірнають дощові краплини У глибину і велич міста. Блискучі місячні перлини Зливаються в тонке намисто. Їх вогкі низки прикрашають Дахи, мости, антени, труби. Дерева спраглі підставляють Назустріч їм долоні й губи. Вони співають тиху пісню, Що заколисує й чарує. Сну морок сповиває місто І спокій жаданий дарує. […]
На трёх холмах стоит сей город, Годами стар, душою молод. Могучий Днепр омоет бреги, Город-река теперь навеки! История твоя богата И достижением, и славой, И названный, ты, был когда-то Містом козáків – Січеславом! История, архитектура, Наука, транспорт и культура, Ты – Украины бриллиант! В душе твоей живёт талант! Узоры Петриковки […]
Дніпро — велика і могутня річка, Ти крізь століття все течеш, течеш… Потоку твого синя стрічка – То ти біжиш, а то замреш… На схилах бачив смерть і радість, І бій, і славу козаків. І, навіть, твоя мудра старість Не додає тобі років. Ти, наче, той козаче бравий, Своїми водами […]
Відпочинь. Бачиш, осінь зібрала мозаїку? Подивись, як танцює вона незрівнянною примою, Бо великі міста, зазвичай, посередні прозаїки, І без неї не тішать душі незвичайною римою. А такого не купиш. Запасів не зробиш із надлишком. Не опишеш дослівно ніякою звучною мовою. Це звичайна пора для такого незвичного затишку, У якому і […]
Ми йшли з нею поруч. в цей останній серпневий вечір. Вона натякнула, що давала фору, Але накинула кофтину на плечі. Дихала важко, зі спеки у прохолоду, Пускала тумани перші На спокійну воду. Поправляла граційно сиві пасма дощів, Натякала на скорий сезон плащів. На парасолі, які залежалися на полиці, На коньяк […]
Небесна нотка сивини. Вечірній час іде насилу. Мовчать осінні ясени Над тротуаром спорожнілим. Пускає срібло водограй. Бруківки сяє шоколадка. І чути: стомлений трамвай Везе кудись про літо згадку.
А жизнь без косяков – очень скучна! Сера, уныла, – ну, без ярких красок… Нет в ней искры, она совсем бедна! И ровно ведь живётся,- да, без встрясок… Хотя, конечно, косяки у всех свои… По мне, так радостных пускай побольше,- Чтоб не взгруснулось, вспоминая эти дни, И настроение пускай звучит […]
Не дає спокою душевна втома, З нею справитись,- ну, дуже важко. Мабуть, залишуся сьогодні вдома,- І вип’ю білого ціленьку пляшку… А далі тиші відчую подих,- Всі почуття обнулю дощенту. Забуду все, – і думок жодних, Хочу прожити радість моменту… А потім музика – релакс для тіла, На максимум візьму в […]
Крізь запилені вікна вагона міст чужих мерехтливі вогні Провідниця знервовано-сонна шлях далекий ворожить мені. Чарівний чоловічок-купейний Посміхнеться й кивне – просто так. Мабуть все-таки було не треба Доливати у каву коньяк. Вітер мандрів зриває кашкети І лякає вокзальних птахів. А колеса, немов кастаньєти В тон фламенко лунких поїздів. Свій краєчок […]
Отпусти меня воля невольная Серым дымом истлев на корню И в тумане облака синего Я исчезну, как жар испарюсь. Ветер в парус мой, страхом окутанный Дует смело, невзгод не тая. Ясность разума штилем попутана, «Не сдаваться!»- устав бунтаря.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/lisovyj-chaklun-chakluye/ Над Києвом простягся вечір і демонструє кольори, згасає деннеє світило, наче пелюстки – промінці. Пелюстки жовті і ще світять, по них промінчики ковзнуть, на виднокрузі небо гасне, а за краєчок квіти проведуть. Сонце ховається за горизонтом, але іще докине кольори, наче над містом простягає рожеві хмари […]
Осінній вечір Багряні сонця переливи В склепінні неба віковім. І хмари ,наче дим від ниви, Мов з перетлілої стерні. І капелюшки виглядають Поверх осель,понад дахів, Дерев верхівки сповіщають, Що закотивсь торішній день. Вечірня музика-спочинок! Затихло місто,відгуло. І засвітилось майже кожне Домівки стомлене […]