Майже ніч. Майже сон. Майже сніг розпустив по-під хмарами крила. На дахи час потомлений ліг і фантазій напнулись вітрила. На покинутих контурах клумб, де й посохлої квітки немає, песенятко – самотній Колумб, щось уперто і довго шукає.
Міська (урбаністична) поезія
21 posts
Осінній золотий репертуар: Будинки смалять коминів кальяни, Упала синя ніч на тротуар, І там лежить, вдоволена і п’яна. Собаку хтось вигулювать веде. Хтось підставля цілунку ніжну щічку. Усе таке звичайне і просте, Що хоч знімай про диво кінострічку. Латає калабані перший лід. Парад вітрин розбризкує неони. І пробігає тінню чорний […]
сон наповзає як равлик повільно і щільно вкриває собою не спати не можна не час ти їдеш до міста і місять думки твої наче тісто сто равликів наздоганяють не спати вибоїни згноєні як конструктор під ступнями трохи підступні колють і будять ти спати не будеш повороти праворуч ліворуч вже прямо […]
Січневий здичавілий вечір, Холодний прихисток сльоти. Двором блукає порожнеча, Воліє хоч кого знайти. До року час ніяк не звикне, Тож не накоїв ще дурниць, І переморгуються вікна Жовтавим кодом таємниць.
Куди їде кожен із них у метро? Певно до мами у гості чи далі? Зустрітись з друзями, їх не бачив давно Чи в спортзал покрутити педалі ⠀ Що робить кожен із них у метро? Слухає біт або читає книгу Хтось із надією зазирає в вікно Але там лише змінюються платформи. […]
Я знову у маленькому Парижі! Я, дякувати Богу, в Чернівцях! Де п’янко пахнуть стиглі чорні вишні, Де квітне юність у людей в серцях❤️ Де поспішать нікуди вже не треба, Де на столі парує файний борщ, Де тато голубів пускає в небо, Де завжди йде, як у Парижі, дощ!
Руйнуючи всесвіт, курити останню, дим-у віконні рами. Тіло ламає,на дворі 30, мозок мало що тямить. Інколи хочеться не прокидатись або ж навпаки-не спати. Нерви,натягнуті наче струни, передаються у спадок. Не покидаючи свою кімнату, вростаю коріннями в землю. Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено. Не вийти в вікно лиш […]
Столиця вечорова туманна і чудова, у місті знов яскраво ліхтарі мерехтять, в туманному безмежжі тут кроки обережні, бо наступала мокра відлиги час і мить. У нічному тумані були близькі і дальні, блищать чіткі, яскраві віконця на стіні, якомусь – ніч світити, якомусь не горіти, а тому засвітитись тільки в ранкову […]
Проходжу вулицями старовинними й дивуюсь, Як ви змогли пройти крізь всі віки І таємниці зберегти свої, і мудрість До нас, нащадків ваших, донести? Кожна цеглинка – історії частина, Маленькі вулички такі, як і колись.. Давня бруківка і ось оця будівля, Звертаються, говорять: «Доторкнись! Відчуй, могутність всю нашу і силу, Красу […]
Мій Львів замріяний сьогодні, Все згадує ті часу зливи, Що пролетіли над чолом. Століття утопились в Полтві, Сльозами утекла під землю Вона сама. А все ж веселий вулиць гомін Розвіє сірі хмари – спомин І знову рік помчить удаль. Як шанс почати ще сторінку, Легенди для часів прийдешніх Ще розповісти […]
Вокзали пахнуть безпритульністю І потяг йде у далечінь, Та з особливою дошкульністю Гуляє вітер між щілин. Вітри несуть лахміття осені, Перон застиг в чеканні снів, І звуть колеса стоголоссями Туди, куди ніхто не смів. І не сховатися за зливами, Гроза розірве хмари вщент, Все залишатися вразливими, Та слухати осінній щем.
Люблю гуляти містом у обідню пору, Коли немає ні автівок, ні людей. Лише одне весняне сонце над тобою, Легенький вітер та щебет пісень. 23.05.2017, ©Анна Силка
Ніч. Місто. Тиша. Довкола ні душі. Знайомі вузькі вулиці у білому вогні. Лише ми вдвох з тобою і сплячі ліхтарі. Туман згори спускається – сховаємось в нім ми. © Anna Sylka, 12.11.2018
Пам’яті лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка Люди, як кораблі. Є великі й малі. Не всі вільно пливуть Й хрест свій чесно несуть. Люди, як кораблі Відпливли від землі. В морі шквал і штормить, Все довкола тремтить. Люди, як кораблі. Є новенькі й старі. Правди в тому зерно, Щоб не сісти […]
Не треба нервуватись за кермом, Хоч і підрізав хтось тебе навмисне, Хай бісяться «шумахери» за склом, А ти май спокій – серце не залізне! Читай Іісусову молитву, не спіши… І якщо трасу перебігла киця, МізЕрним марновірством не гріши, Чи кіт, чи пес – яка тобі різниця? У очі дальнім світлом […]