Є люди, з якими розмова, як ковток сонця,
Словами – метеликами лоскочуть волосся і губи,
І в душі твоїй замість світла маленького каганця
Починає кресати блискавка вогняно – голуба.
З ними хочеться дихати одним легковієм,
У тиші, узявшись за руки, слухати подзенькування зірок,
І ловити палахкі зайчики сором’язливими віями,
І пити чай із джемом із помаранчевих шкірок.
Їх вірші обсипають тебе пилком маково-колосковим,
І наповнюєшся бурштиновим щастям по вінця,
Бо є люди, з якими навіть звичайна розмова,
Як ковток липневого малиново – вишневого сонця…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 19Реєстрація: 29-08-2020
Достижение получено 01.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
