Великі сподівання як повітряні бульбашки,
Вони – переваги непрактичної юності,
Бо
Здавалося, до мрії – три дні навпрошки,
Здавалося, так легко не втратити людяності.
І міцно стискаючи прапор ілюзій,
І все вище піднімаючись на гору жадань,
Ти «раптом оговтуєшся від контузії»,
І падаєш у прірву розчарувань.
Бо
Так і не загасив свою спрагу,
І знову вибрав ту саму дорогу,
Не став ні орфеєм, ні корифеєм,
Не розгадав жодної шаради, навіть своєї…