Забуті дороги не варті уваги,
Вони як закроплена, втілена спрага,
Вони, як зачитані книги, рідні,
Але нечуттєві, майже фригідні.
Калюжі, каміння, іржаві рейки,
Узбіччя в недопалках і батарейках.
Ти теж для них був, і теж нецікавий,
У споминах лиш теплінь солодкава.
І скільки б старі манівці не лагодив,
Вони все одно покришаться латками,
Болітимуть ямами і реп’яхами…
Не варто блукати старими шляхами…