А у дітей такі мрійливі оченята,
Які лиш вперше пізнають цей світ.
А у дітей такі маленькі рученята,
Які тримають сильно матерів.
Від їхньої уcмішки－ми хочим посміхатись,
Від сліз, серденько сильно в нас тремтить,
Вони ніколи не дадуть засумувати,
Така є неповторна мить!
Нове століття. Юна Катерина… Укотре починається поема, коли дівча прискорює хвилини і кличе тишею садочок темний. Ховає усмішку москаль вусатий, чекаючи “хохлушку” […]
Черлена туга Мріє черлено, Черлені квіти Малює чорним Черлена хуга Виє черлено, Черлену нитку Прошиє в комір Черлено – чорний В землю […]
Іду у ніч рябу і темну, Бреду, не відаю куди, На долю непросту, буремну Жаліюсь… Боже мій, прости: Що так багато в […]
К читателю Жизнь бесценный дар, который нам вручили наши родители. Но как ее прожить, чему найдется место в нашей жизни, а чему […]
