Де синіх квітів водоспад,
Де в небі зорі, мов намисто,
По сходах днів збіжи назад –
Тебе чекає там дитинство!
Воно змарніло від розлуки,
Як те покинуте дитя,
А ти візьми його на руки,
Верни йому своє життя!
І більш нікуди не спіши,
Дорослим чи багатшим будь –
В собі дитину збережи,
Її усмішку не забудь!