І образ мій в тобі немов застиг,
І солов’ї гніздо у моїх грудях звили…
Ми завжди бачим світ очима тих,
Кого ми усім серцем полюбили!
І чути було флейту чарівну,
В гаю струмки під снігом щебетали –
Я й досі, моя мила, не збагну,
Коли твої вуста моїми стали!