Звучить мелодія в душі якась печальна,
І я вповільнюю по вулиці свій крок…
Як квітка в дзеркалі, мені ти не реальна,
І золотий на шиї ланцюжок…
До твоїх кроків ніби прислухаюся,
І що таке в мені ти віднайшла?
І, Слава Богу, я не оглядаюся,
Бо, ненароком, щезнеш, як прийшла!