Лежиш на шосейнім узбіччі,
Барвиста покинута лялька,
Тріпоче тобі у повітрі
Чутливо пташина зграйка.
Та чи подорожній впізнає,
Що це є знаменна картина,
Що лялька ця серце має,
І звуть її Україна?
Глумливо всміхається доля,
Обпалює сонце пластмасу.
Погрались пани із-за моря
І викинули на трасу!
Лежиш, як майданна шльондра,
Без пам’яті, без покрóва,
В блакитних очах гіркóта…
Згадай себе, чорноброва!
І, може, Небесний Татко
Припинить не ля́льчині муки,
Пошле убоге дитятко
Узяти тебе на руки,
Що вмиє тебе сльозою,
Притулить скоріш, щоб зігріти
Ту лялечку, над якою
Знущалися бісові діти!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 496Реєстрація: 13-08-2018
Достижение получено 03.12.2018
Титул: Вибір видавця (Листопад 2018)
