Я споглядаю зимню казку
Й радіє трепетно душа.
Природа зняла свою маску.
Час, зупинись! Не поспіша!
Усе довкола сніжно-біле.
Це неодмінно чистий лист!
Коханням чистим охміліла
Й пташиною злетіла ввись.
Вже не чекаю я на весну.
І взимку можна теж злетіть.
Я знов із попелу воскресну
І по-новому буду жить.
