Я споглядаю зимню казку Й радіє трепетно душа. Природа зняла свою маску. Час, зупинись! Не поспіша! Усе довкола сніжно-біле. Це неодмінно чистий лист! Коханням чистим охміліла Й пташиною злетіла ввись. Вже не чекаю я на весну. І взимку можна теж злетіть. Я знов із попелу воскресну І по-новому буду жить.
Daily Archives: 19.01.2021
12 posts
В зимний вечер января так яростно скрипит зима, свирепствуют крещенские морозы, красят окошечки узоры. Веранд раскрашивает окна, краснозакатное устало солнце, таким ушло за горизонт, молодого месяца остался фон. Месяц над хатами блестит, а снег под сапожком скрипит, вдруг наступила настоящая зима, с морозом жалует сама. Блистают фонари […]
Свята вода замерзла на березах. Мороз розрізав загустілий день. Він заточив до Водохреща лезо. Лише душа очікує пісень. Свята вода всміхається з льодинок І сонце іскри кидає у сніг. Вже Водохреща… і пора ялинок Залишить у думках тоненький слід. Свята вода, ну змий із серця осад, Дай сили крокувати до […]
І от зима… Подвір’я оніміло (навіщо слів порожня метушня?) Виблискують сніжинки білі-білі У срібній гриві хмарного коня. Якесь тепло розлито понад світом, Хоча морозом світиться блакить, І огортає душу оксамитом, Та чайник розтривожений кипить.
Мене запросивши у свій дім, Жадаєш побачить хазяйку? Отямся, бо станеться лиш збій, Відколи впускаєш бунтарку. Нікому не хочу годити, Усе зрозуміла з роками, Душа розцвіла як жоржини, Та вкрилась, мов ружі шипами. Відтак в почуттях розберуся, Бо ставлюсь до цього з сумлінням, Не жінка потрібна “матуся” Я хочу кохану […]
О, генії поетики, Як легко вам писати! Як каже моя подруга, І музу за хвоста тримати. О, муза, моя юна, Тебе не втримати руками, Стрибаєш ти, мов коник над полями, То пурхаєш метеликом над дивними квітками. То сонячним промінчиком засяєш у волоссі, В веселці розкладешся в барвистих кольорах. В очах […]
О, генії поетики, Як легко вам писати! Як каже моя подруга, І музу за хвоста тримати. О, муза, моя юна, Тебе не втримати руками, Стрибаєш ти, мов коник над полями, То пурхаєш метеликом над дивними квітками. То сонячним промінчиком засяєш у волоссі, В веселці розкладешся в барвистих кольорах. В очах […]
О, генії поетики, Як легко вам писати! Як каже моя подруга, І музу за хвоста тримати. О, муза, моя юна, Тебе не втримати руками, Стрибаєш ти, мов коник над полями, То пурхаєш метеликом над дивними квітками. То сонячним промінчиком засяєш у волоссі, В веселці розкладешся в барвистих кольорах. В очах […]
Ніч сховає всі гріхи, Накриє чорним покривалом світ. На небі розкидає зірки, Які осяють Всесвіт. І там далеко на Землі, Людина, мов піщинка, Всі справи буденні завершить на сьогодні. Які цікаві сни – заполонять свідомість… Відпустять душу політати у ті краї, Де мріяла давно вже побувати. А світло Всесвіту світитиме […]
Шалена майстерня краси, Неначе підступна відьма, Тож інколи моді взнаки, Що робить з собою жінка? Хай буде присутня міра, Панянка іскрить, мов зоря, Людина, як Божа квітка, У кожній родзинка своя.
Трішки побільшав день січневий, В народі кажуть, що на зайця скік. І сонце яскравіше світить в небі, Крихким на річці теж зробився лід. Хоч до весни-красни ще далеченько Через замети й кучугури йти, Та заспівало весело серденько, Воно відчуло подих вже її. 2020 р.
Говорят, раз меч занесен, куда-то должен он вонзиться, и так должно было случиться. Но есть надежда, что он просто в Землю погрузится или в камень, если люди смогут измениться. Что же пусть, как в сказке все свершится: “Когда уж меч был занесен, война всех в танце закружила, войска готовы были […]