Останнє яблуко

Останнє яблуко у батьковім саду,
налите соком, дивиться благально,
як листопад винищує безжально,
шматує листя, наче на біду.
Зігріте сонцем, скупане дощем,
вигойдується в такт вітрам осіннім,
чека на час якогось потрясіння,
щоб опинитись раптом …під кущем.
Дарма що сад повипирав кістки
і світить ребрами на чистім видноколі,
він не оплаче навіть мимоволі
ні завтра, ні колись – через роки…
Останнє яблуко…
Йому б іще світить,
зігріть чужі, як літепло, долоні
чи дочекатись нового Ньютона –
і надихнути враз, і осінить…
І я сюди вже більше не прийду.
Сьогодні, як уперше, сповідаюсь
і, роз’ятривши пам’ять, так прощаюсь
з останнім яблуком у батьковім саду.

1

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Ірина Турик

96
Коментарі: 0Публікації: 27Реєстрація: 14-07-2019

Автор місяця (Серпень 2019)

Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Бронзове перо

Досягнення отримано 04.08.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: