Ще тліє день на попелищі неба,
На друзки б’ється сонячна таріль.
Висвічують дерев похилі ребра,
І огортає тиша звідусіль.
Цвіркун зміняв свою бентежну скрипку
На довгий шалик,
Вкутався,
Мовчить…
І довгі тіні зазирнули в шибку
Лише на мить,
Таку тривожну мить –
На сповідь ночі у густій сутАні…
А ранок витче золоту перкаль
І зазирне за обрії туманні…
Ще тліє день…
Ще схлипує печаль..
Ще тліє день