Розділили дві долі міста,
Аеропорти, вокзали й перони.
А я пишу тобі листа,
Попри сумніви та заборони.
Ти із другим уже давно,
В мене вечір – у тебе світанок.
В тебе інше тепер кіно,
Ти готуєш для нього сніданок.
Ти в обіймах його тонула,
Цілувала так ніжно губи.
Я кричав але ти нечула,
Я чекав міцно зціпивши зуби.
Час назад уже не повернути,
Ми з тобою на різних фронтах.
Не хотіла тоді ти збагнути,
Моє серце у ранах й бинтах.
Вогні фар миготять за вікном,
Вони манять мене за собою.
Я вбиваю свій смуток вином,
Так, я досі хворію тобою…