Я так не хочу забігати на перед,
І так не хочу бути на остатку.
Я просто хочу йти собі вперед,
І послідовні дії по порядку.

Я так не хочу слухати людей,
Їх балачки, плітки і їх здогадки.
В полоні хочу бути тих очей,
Життя як ребус тільки без розгадки.

Я так не хочу виставляти напоказ,
Все дороге що я ховав роками.
Я впевнююсь у цьому раз у раз,
Затопчуть люди мрії всі ногами.

Я так не хочу жити по тих правилах чужих,
Які вкладали в мозок нам роками.
І роблю вже мабуть останній вдих,
Та назавжди залишусь поміж вами.