Моє життя, як човен пливе,
Його море оточує сумне,
Різні хвилі вбік його гойдають.
День за днем, за роком роки,
Перетинаю різні в нім світи —
Скрізь одна одноманітність, знаєш…
Але буває і радісна мить,
Коли неба бачу я блакить —
Серце тоді мовби завмирає…
По життю я вільно іду,
Спотикаюсь, падаю, встаю,
Що життя — це боротьба, я знаю.
Півжиття було варто проплить,
Щоб нарешті тебе зміг зустріть,
Та недовго щастя нас кружляло –
Здійнялася буря стрімка,
Налетіла хмара грозова
І мене від тебе відірвала.
Ти десь там, за обрієм снів,
Чую в них я журавлиний спів…
Знову весна в серці наступає.
Всю дистанцію, повір, я пройду,
Знаю чітко я свою мету.
А в кінці тобі я напишу:
“Чекаю…
Страждаю…
Кохаю…
Кохаю тебе лиш одну.”
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 10-08-2018
