Для голосування необхідно авторизуватись

Лист

Моє життя, як човен пливе,
Його море оточує сумне,
Різні хвилі вбік його гойдають.

День за днем, за роком роки,
Перетинаю різні в нім світи —
Скрізь одна одноманітність, знаєш…

Але буває і радісна мить,
Коли неба бачу я блакить —
Серце тоді мовби завмирає…

По життю я вільно іду,
Спотикаюсь, падаю, встаю,
Що життя — це боротьба, я знаю.

Півжиття було варто проплить,
Щоб нарешті тебе зміг зустріть,
Та недовго щастя нас кружляло –

Здійнялася буря стрімка,
Налетіла хмара грозова
І мене від тебе відірвала.

Ти десь там, за обрієм снів,
Чую в них я журавлиний спів…
Знову весна в серці наступає.

Всю дистанцію, повір, я пройду,
Знаю чітко я свою мету.
А в кінці тобі я напишу:

“Чекаю…
Страждаю…
Кохаю…
Кохаю тебе лиш одну.”

2

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Сергій Ткач

6
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 10-08-2018