Лишилось минуле незриме в думках,
І перше юнацьке кохання.
Короткі ті ночі, на ранок – лихе,
Лихе і пусте те прощання.
Ті чисті у грудях серця ще тоді,
І тисячі мрій на майбутнє.
Слова, поцілунки і хвилі прості,
Сховалося в днях незабутнє.
Ті зорі високі і ніжні уста,
Небесний той ківш і дорога.
Дорога від неї до мене була,
За котру я дякую Богу.
У думці тепер, що не зникне уже,
Про неї не знають навколо.
Але те кохання насправді було.
Й зав’яло, на жаль, випадково.
Мена 20.02.2018