Для голосування необхідно авторизуватись

…Та чи повстане степ без Степового?

Сто літ минуло, згинули мільйони,

А Україна – знову на війні:

Тримають оборону батальйони,

Там гинуть наші доньки і сини.

 

Там гине степ, земля гниє від болю

(Уже – не місяці, ідуть роки),

А верховоди все про землю й волю

Торочать, нагостривши язики

 

А ми – у спогадах про отамана,

Який полки повів крізь степ, крізь ліс…

Та  Степовому пам’ятник зарано

Ще ставити. – Він славу нам приніс,

 

А ми залишились під тими жити,

Що хочуть комісарів, «Губчека»

Або ж – по-іншому народ гнобити.

Їм – аби правити й гострити язика,

 

Від виборів до виборів брехати

Щось роздавати і приманювати нас,

Щоб знову їх обрали в депутати,

Хоч не завжди покірним був Кривбас.

 

Та чи повстане степ без Степового,

Без грізного, живого (наче сталь!)?

Чи зможемо самі (в серцях – із Богом)

Звільнить кордони,  вигнати всю шваль?

 

Або – так міцно взяти в руки владу,

Щоб все дрібне чкурнуло за кордон?

Чи знову –  кров,   Майдан і барикади,

І – не один  загиблий батальйон?..

4-7  лютого 2020 року

На світлині: Кривий Ріг у перші дні російсько-української війни.

Фото автора.

1

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Сергій Зінченко

14
Коментарі: 4Публікації: 8Реєстрація: 02-08-2018