Для голосування необхідно авторизуватись

ВИГНАННЯ ДУШ

 

У вагонах минулого – трупи вигнанців із Криму…

Та сьогодні – не те, бо вбивають на рідній землі,

Щоб у рабство загнати аж цілий народ нескоримих,

Сотні тисяч тих душ – розіпхати в порожні  нулі:

 

Там –  ні мови своєї, ні віри, ні влади, ні волі,

Лиш – покора чужинцям, що нищать велике й святе,

Ти –  у колі неволі, де всі твої мрії і болі –

Наче дикий бур’ян, що на їхньому полі  росте.

 

Тому будуть невтомно сапати,  косити й рубати

Найсвятіше твоє, мов бур’ян, у твоєму ж дворі,

Найрідніше, найближче – ворожим і злим називати,

Щоб зігнулись в покорі усі: молоді і старі.

 

У вагони сьогодні не пхають народ, мов скотину,

А примушують бути скотами на рідній землі,

Щоб ті  чобіт чужинський лизали (старими й малими)

І мовчали  у колі неволі: німі, мов нулі.

(Із циклу віршів про Крим «Багатий сяйвом світлих душ», 2019 рік.

                                                                          Світлина розміщена за посиланням: https://www.google.com/search?q=%D0%9E%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83+2014+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&tbm=isch&source=univ&client=firefox-b&sa=X&ved=2ahUKEwiDjqyLx5TmAhWOaFAKHdAQACEQsAR6BAgKEAE&biw=1024&bih=694

 

1

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Сергій Зінченко

13
Коментарі: 4Публікації: 8Реєстрація: 02-08-2018