Для голосування необхідно авторизуватись

Оберіг.

Немає спокою думкам,

кудись собі  вони  летять.

Настільки стрімко, що буває

я їх не в силі вгамувать.

А може, хай собі літають

вони ж мене підносять ввись!

Із ними часто я буваю

у тім краю , де і колись…

Живе собі моя бабуся,

де пахне м’ята і трава

І де маленькими блукаєм,

нам не забути ті слова.

Якими завжди зігрівала,

оберігала нас вона…

Лише недавно так ,здається

але її давно нема…

Моє дитинство – це найкраще,

тому ,що в ньому була Ти…

Така людина,що уміла

мене від всього берегти.

 

 

3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Shapovaliudmila

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 15-08-2020