Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні,
Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі.
У мить, коли тікають усі букви з-під пера
Господь увімкне таймер й розпочнеться гра.
Червоними маками прокотиться холодний піт
Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ.
Атланти триматимуть небо, щоб воно не впало,
Ворони клюватимуть ребра, часу буде зовсім мало.
А я у храмі несміливо запалю свічу,
Із шепотом лише одне тебе прошу:
Мій любий, мій коханий атланте, благаю,
повертайся додому живим … я чекаю …
