Коханий атланте

Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні,

Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі.

У мить, коли тікають усі букви з-під пера

Господь увімкне таймер й розпочнеться гра.

 

Червоними маками прокотиться холодний піт

Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ.

Атланти триматимуть небо, щоб воно не впало,

Ворони клюватимуть ребра, часу буде зовсім мало.

 

А я у храмі несміливо запалю свічу,

Із шепотом лише одне тебе прошу:

Мій любий, мій коханий атланте, благаю,

повертайся додому живим … я чекаю …

2

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

Тетяна Іваніцька

30
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 04-01-2019

Бронзове перо

Досягнення отримано 15.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Досягнення отримано 04.01.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: