Ніч

Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто,

шепотіла йому про жаль від втрачених днів.

І нанизувала собі повільно багряне намисто

із думок, образ, помилок і загублених снів.

 

Ніч бродила байдуже, зазирала у кожну квартиру,

дивилася мовчки у душі і в наше спільне вікно.

Шептала тобі про печаль і наливала щиро,

наче відповідь будням – червоне терпке вино.

 

Кричала, що не можуть щасливими бути дорослі,

що колись на прощання я міцно тебе обійму.

І ти зрозумієш: брехня, що помилка – це досвід.

Помилка – це біль, ще й за надто високу ціну.

 

Заховала за пазуху ніч твоє втомлене місто,

і ти наостанок вип’єш вино аж занадто терпке.

Так вже склалося, що разом нам двом затісно –

з кожним келихом ти повільно забуваєш мене.

3

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

Тетяна Іваніцька

30
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 04-01-2019

Бронзове перо

Досягнення отримано 15.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Досягнення отримано 04.01.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: