«Неземну»
Необережно закохався
У карі очі неземні
Як їх забути не старався
Та все ж вони жили в мені….
Чи то була моя помилка
Так сильно ними дорожив
Немов остання та зупинка
У них себе я загубив
Бездумно повністю відався
На їхню милість, та дарма
У них мов цукор розчинявся
Та в них жила лише зима
Як не старався приручити
Їх дику сутність, глибину….
Не дозволяли все ж вони себе любити
В них відчував я чужину …
Віталій Прокопович….
13.10.2017.