Для голосування необхідно авторизуватись

Стоїмо знов удвох під дощем

Ми стояли удвох під дощем,
Й сум небес падав тихо під ноги,
Мить сховалась під чорним плащем,
Й день розлігся на мокрі дороги.

Ти тримав парасольку в руці,
І магічно дивився на мене,
Й краплі сліз чи дощу на щоці
Почуття оживляли шалене.

Дощ пішов геть далеко від нас,
Й хмари вмить десь за обрій упали,
І завмер між калюжами час,
А вуста поцілунку благали.

Мою вроду ти пив із очей,
Й швидко спрага безсильна вмирала,
Вже спадав жар спекотних ночей,
Коли в небі зоря догоряла.

Стоїмо знов удвох під дощем,
Скільки років пройшло – не злічити.
Дощ змиває припилений щем,
Щоб кохання в душі освіжити.

3

Автор публікації

Офлайн 52 хв.

Светлана Савченко

427
Коментарі: 7Публікації: 127Реєстрація: 21-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 22.02.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 05.05.2019

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій