Антрактида душевна проходить.
Крига падає ніби хрусталь.
Сліз нема, лиш січневі морози.
І засніжена біла земля.
І калина червона марніє.
Ніби пташка, яка не втекла.
Від зима, по засніженім тілі.
Кров малює, своє забуття.
Ліс, як велич, розпахнуті двері.
І ялина, духм’яна як дар.
Що вороже по мертвому небі.
Це секрет потаємних бажань.
Сірі хвилі, величного моря.
Як вовки, що здіймають страхи.
Покотили, засніжені двері.
І зібрали, на небі зірки.
Потаємне, закрите замками.
Заворожене, ніби любов.
І написане, тільки казками.
Чорним холодом, вітряним злом.
Розгортаю, руками я кригу.
І збираю, я сльози в моря.
Напишу я, за сотню замками.
Що в душі, за секрет зберегла.
Автор публікації
🌚Письменник
🌓Архітектор
😈īpašs
♠Poet//Photographer
♠Architect. КБАіД. ЧНУ.
🇺🇸Мрія "New York" 🤍🖤❤
