Тоді коли забракло слів, в саду вечірнього покрою, Чиясь невидима рука згорнула книгу Бомарше, І там в розшитій золотом парчі, Коли мов застібкою сонце, Вона явилася нагою, З м’яким проміттям на плечі. В саду розлогі крони слів, рожевий цвіт луни згубили, Що мов застигли в цятках щік розкішним вибухом ночей […]