Тоді коли забракло слів, в саду вечірнього покрою,
Чиясь невидима рука згорнула книгу Бомарше,
І там в розшитій золотом парчі,
Коли мов застібкою сонце,
Вона явилася нагою,
З м’яким проміттям на плечі.
В саду розлогі крони слів, рожевий цвіт луни згубили,
Що мов застигли в цятках щік розкішним вибухом ночей
А в ніч гарячі зорями вони,
Як стиглість сплутаних овалів,
На сон розгойдано клонили,
В лілових віжках купини.

2 коментарі “КОНЦЕРТ В САДУ”
Мурашки по шкірі!
Оригінально