Коли чекаєш, так багато часу, І так повільно скапує він з вій, Як миро з древнього іконостасу У церкві дерев’яній, родовій… Коли ти наодинці – мало місця Лише твоїй самотності й думкам… І так багато підвіконню місяця… І так багато холоду шибкам… І так тобі байдуже, хто сьогодні Порвав струну, […]