В траурній компанії самотності І меланхолічної печалі Я сховавсь від світу, мов монах. Безпощадний дух невідворотності Моторошних і страшних реалій Оселився у моїх думках. Демони осінньої депресії В закутках похмурої кімнати Затаїлися й сидять без дій. У обіймах ревної експресії Можна було цілу вічність спати В тиші незворушній та німій…