В траурній компанії самотності
І меланхолічної печалі
Я сховавсь від світу, мов монах.
Безпощадний дух невідворотності
Моторошних і страшних реалій
Оселився у моїх думках.
Демони осінньої депресії
В закутках похмурої кімнати
Затаїлися й сидять без дій.
У обіймах ревної експресії
Можна було цілу вічність спати
В тиші незворушній та німій…
