Яка ж ви, люба пані, незвичайна! І, бачить Бог, скажено б я хотів, зустрівши вас на станції «Почайна», чкурнути з вами до «Осокорків»! Насилу ми запхалися б в вагона, втопилися б у поті часу-пік… А стук коліс не згірш за Мендельсона щасливе майбуття би нам прорік! Вінчав би нас невтомний […]