Яка ж ви, люба пані, незвичайна!
І, бачить Бог, скажено б я хотів,
зустрівши вас на станції «Почайна»,
чкурнути з вами до «Осокорків»!
Насилу ми запхалися б в вагона,
втопилися б у поті часу-пік…
А стук коліс не згірш за Мендельсона
щасливе майбуття би нам прорік!
Вінчав би нас невтомний «Палац спорту»,
куди б ми гордо перейшли зі «Льва».
Ділили б ми підземні дискомфорти
віднині і довіку лиш на два.
Глядіть — я зараз стану на коліна!
Я щиро пропоную все це вам!
А ви… я бачу, ви — ще та скотина:
виходите на станції «Майдан».
Богдан Ковальчук.
27.07.18, Київ.