РІМЕЙК – Анно, Анно, чарівна моя донно Анно, що за смуток смарагдовим сплеском з зіниць? Насолодившись нарешті досконалим рядком, я відхилився від стертих до невпізнанності клавіш й простяг руку за кавою. Сутінки вже давно розтанули у графіті нічного міста: сонячне, відкрите, й гомінке протягом днини, поночі воно набувало нової, авантюрної […]