Я іду по твоїх слідах, І декадами стягує осінь, Хтось, мабуть, тримав тебе тут на руках, В тих місцях на яких не зустрілися досі. Я іду по твоїх слідах, Як невпинний годинник своєї епохи, Ще мить, як зустрінуться стрілки в часах, Ще трохи, ще трохи, ще трохи…