Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/hto-obijmaye-mavku-za-kolino/ Віє вітер, віє зрання, верби нахиляє, а хто тую вербиченьку трусить і гойдає? А то Мавочка у листі на вербі сиділа, звідти дрібною росою із гілок трусила. А у небі понад нею летить повітруля, вітер хмароньку жене, край свій не забула. Як вітрило повітруля […]
вербы
4 posts
Неначе біля моря отут стою, гуляє вітер, як я люблю, і тут не жарко, бо вітерець, запросить хвилі він у танець. Вони танцюють, а ще біжать, верби-вербочки поруч шумлять, та ще і туї зелені тут, неначе вітер і собі ждуть. Беріз і кленів є стовбури, чуприни пишні ще […]
Ой, купала гілля в воді вербиченька, ніби то купалась дівчина миленька, наче мила коси у воді срібловій, чарувала воду, чари будуть нові. Дрібненькі сині квіти і маргаритки гріті сонцем на узбережжі, де стежка пробіжить, біжить собі стежина і оминає чинно берег з очеретами й болітце у кущах. Швидко […]
Себя в воде купают вербы, чётких теней нарисован блик, небес меж ними отражение, голубовато-серый лик. Рогоз колышется столь мерно, как будто маятника миг, но держат стебельки коренья, в воде упрятав корня вид. Шумели кроны на деревьях и гром далёкий прозвучал, и наползает серой тенью грозы, что близится, оскал. На горизонт […]