ЖОВТЕНЬ Моя невидима печаль… Крізь золотаве листя жовте Ступає в душу… Мов кришталь Дзвенить дощем у серці жовтень. Летить крізь хмари й порина Мій погляд стомлений далеко, Туди, де сонечко сіда… Де вдалечінь спішать лелеки… Відчую знову на вустах Краплин осінніх прохолоду. Злетить душа, неначе птах… Шукати сонце у негоду…