Тут пахне кавою… Цей затишний провулок
Сховався в лабіринті між дворів…
Стара кав’ярня з вікнами в минуле
Лікує серце стомлене з доріг.
Тут тьмяне світло і спокійні звуки,
І столик невеличкий під вікном,
І пряна кава зігріває руки,
І він сидить навпроти за столом…
Тут не працюють всі закони міста,
Тут у мовчанні в сотні більше слів.
Міські вогні розсипаним намистом
Яскраво відбиваються на склі.
Сюди не чути клекотіння вулиць,
Тут тільки кава, музика і… він,
Такий уже знайомий незнайомець
З очима тону кавових зернин.