Зима писала осені листа,
Усівшись пишно у розкішні сани.
Біля вузенького, непевного моста,
Закованого в морози-кайдани.
Писала по озерах, по землі,
Іскрила інеєм в повітрі візерунки.
На мовчазному лісовому тлі
Лишала свої крижані цілунки.
Безшумно вкрила втомлені поля,
Нашіптувала їм свої поеми.
Приспала тишею зчорнілії гілля,
Їм надягнула шапки – діадеми.
І тільки сосни, сосни і ялини
Уперто зеленіли десь в лісах
Й грайлива білка, мов мала дитина
По снігових стрибала поясах.