Господи, як вона хотіла щастя! Дуже хотіла. От, здається, скільки того треба для того щастя? Ну, подорожувати, кохати, бути коханою, мати кошти на шопінг, а ще – захистити кандидатську дисертацію та придбати маленький будиночок на березі моря. З кріслом- качалкою. А у кріслі, щоб спала пухнаста біла кицька, і в будиночку було чутно кроки маленького хлопчика. Її хлопчика. От, здається, і все! Все просто. Бо ж вона не якась там велика мрійниця. У неї по скромному. Майже…
От і сьогодні знову нахлинуло те бажання. Бажання щастя. Сіла на своє улюблене крісло, але не омріяне, а старе, ще бабусине, у ньому та плела онучці шкарпетки в часи дефіциту, і засумувала.
“Як то жити, якщо все не так? І на захист кандидатської немає часу, бо ж з тими клієнтами не те, що захищатися, інколи жити не хочеться. Усе їм не так! Чоловік не багатий, квартира не в центрі міста, відпочинок в Одесі, а не Єгипті, ніготь зламався, коханець не прийшов, президент сміття за ними не позбирав… І де вони такі беруться ті клієнти? Злітаються, як мухи на мед на оголошення, що вона розмістила у тижневику.
От би їй їхні проблеми!)
Тьху-тьху, кесареві кесареве. Кожному своє.
От сьогодні прийшла панянка. І брови, і губи, і груди, і сідниці… Ну, у все вкладено як не тисячі, то сотні. І, певно, не гривнів. Їй жити скучно.
– Хочу щастя! – з порогу командним голосом.
Посадила, кавою напоїла, про потаємні бажання розпитала. А вона: “Все в мене є. Все можу купити, обміняти, дістати. А щастя не має. Хочу!”
Думає, що от заплатила 500 грн за годину і щастя в обійми їй впало. Зірочку з неба за її гаманець легше дістати, певно.
Щастя вона хоче! А що то таке те щастя?!
От зараз подивиться Марина Олександрівна, найкращий психотерапевт Києва, у свій записник, нагадає про кінцеві терміни здачі чорнової роботи професору, засяде за роботу і …
– Так, слухаю Вас. Так, Васильєва. Так, психотерапевт. Щастя кажете не вистачає? Буде вам щастя!
Автор публікації
Думок на тему “Щастя за замовчуванням”
Вражений. Що таке щастя? Ця тема є вічною. (Я також нещодавно опублікував на сайті поезію з такою назвою). Вам вдалось, але вже мовою прози торкнутись цієї теми.. Але мені особисто хотілось би прочитати більшого заглиблення у цю вічну тему, адже проза розкриває можливості, які не мають обріїв. Бажаю Вам нових продовжень та глибоких роздумів про людське щастя, яке хвилює кожну людину. А дійсно, що таке щастя? Для Олександра Пушкіна і Тараса Шевченка ? Бодай навіть для Зігмунда Фрейда , Достоєвського, Льва Толстого? Ця тема є просто монументальною, немов величні фрески та мозаїки у прадавніх храмах, а також у просторі серця сучасної людини. 21 сторіччя..