Сьогодні жовтень видався скупим
На сонячне тепло, на ласку вітру,
Та жовта хризантема поміж тим
Під височенним кленом ніжно квітне.
Вона так щедро віддає красу
Й дарма, що осінь лихом розгулялась.
Квапливо втягуючи стеблами росу,
Ще вище над землею піднімалась.
Понурий клен нашіптував – ” кінець…”
Під голим гіллям бачачи дилему:
У ньому сила тисячі фортець,
А зараз менший він за хризантему.
В його душі давно уже зима,
Хоча на дворі жовтень ще панує.
І втіхи вже ніякої нема,
І радості ніщо вже не дарує.
Не розуміє клен те правило життя,
Яке показує тендітна жовта квітка:
Від твого істинного світу сприйняття
Залежить все – свобода, або “клітка”.
Думок на тему “Урок”
гарно