Коли, здається, виходу немає
І ніж над шиєю повис,
Подумаєш, а хто згадає
Тебе, коли здіймешся в вись.
Коли здається, що останні кроки;
Коли подумав, що прийшов кінець;
Що вивчив всі життя уроки…
В обійми спокою – всьому вінець.
І ти сприймаєш це як дане.
Усе іде своїм складним шляхом.
І ось холодний і такий бажаний
Приходить спокій від твоїх судом.
Та за секунду щось розвіє тишу,
Тривога розриває все в душі.
І скажеш ти: «Я жити мушу»,
Ти скажеш смерті: «Не спіши».
Ти станеш всупереч закону;
Ти знаєш, що тобі робить;
Як вийти зі зловіщого полону.
Ти крикнеш: «Буду далі жить!»
Ти встанеш, розженеш тумани,
Розвієш хмари у своїй душі,
Обійдеш всі чужі капкани,
І знов напишеш про життя вірші.
29-30.01.2021