Рожеві пелюстки троянд
В одну секунду стелять шлях
А в іншу вогнищем як ад
Стікають сльози по щоках
Таку любов ніхто не зна
Про неї теж ніхто не чув
Кохає так лише вона
Життєвий шлях такий у неї був
Таку любов у серці пронести
Крізь дощ могла лише вона
У ніжних пелюстках плести
І достягати до морського дна
Ніхто давно не вірить, що
Любов буває вічна й вірна
Заради нього зробить все ж будь що
Із ним така ласкава й ніжна
Ніхто не вірить у таку любов
Але вона живе лиш нею
Живе любов’ю знов і знов
Нещасним щастям долею своєю
І знову пелюстки троянд
В одну секунду стелять шлях
А в іншу вогнищем як ад
Стікають сльози по щоках
І знову ось молочний шлях
А місяця зовсім не видно
А в іншу знову по зірках
Вона летить туди де зимно
Ніхто не вірить у таку любов
Але вона живе лиш нею
Живе любов’ю знов і знов
Нещасним щастям долею своєю.
Автор публікації
Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.
