Батьківська хата серед цвіту,
А на дворі вирує літо,
І безтурботні дні на ганку,
І мама гладить вишиванку.
Червонобоких яблук миска,
І крапель від водички блискіт.
І вітерець… Екватор літа…
І ще радіти та радіти!
…Пожухли у садку тім вишні,
І листя вже гниє торішнє
Та покосилося горище,
І облупились голі стіни,
Бо час безжальний та невпинний…
І залишились мамині напуття,
Аби не збитись з перепуття:
І яку б не гортав у житті ти сторінку,
Залишайся Людиною, синку!

2 коментарі “Мамині напуття”
Мамині напуття, вони назавжди в серці.Дякую,дуже гарний вірш!
Поетично, щиро, барвисто, вражений. Є глибина життєвої правди, художні узагальнення…..