Сіла птаха на гілку, тай защебетала. А під старою черешнею, дрімала Олеся. “Щось парить, мабуть буде сьогодні дощ. Але жарко, дихати немає чим.” Подумала дівчина, позіхаючи закрила книжку.
– Але жарить сьогодні, треба дождю аби город полив, тиждень засуха, бадилля картоплі геть впало до землі. Промовила Олесіна мама, підійшовши до дочки.
– Мамо, от знову ви про свій город, літо, для того щоб відпочивати, а картоплю і в магазині можна купити.
-От дурне дівчисько, а взимку що їстимеш? Як то добре, коли все маєш своє, все натуральне, а не те що з магазину, без запаху і смаку.
-Ага, певно що так, та скажіть мамо, скільки ви разів за все життя були на морі? Чи ви хоч колись подорожували по у Україні, чи були закордоном? Наприклад в Парижі?
– Чого ж не була за кордоном, була одного разу в Польші, на заробітки збирати полуницю, а нащо мені ото море, якщо у нас така гарна річечка є. Ніколи мені про дурниці, з тобою говорити, йду я сіно збирати, раптом дощ аби не промокло. Тай скоро на пасовисько йти треба за коровами. Потім ще свиней накормити, качкам ряски нарвать, курчат позбирать в ящик бо вечір вже. Вечерю зварить, бо батько скоро з поля повернеться, коней напоїти треба ще. Корови подоїти. Грядки посапати. А ти кажеш, Париж, море ех…
Автор публікації
"- Всё будет отлично! Крикнула вера в ответ разуму." Я творча та житєрадісна жінка.
