Для голосування необхідно авторизуватись

І В А Н К О – Частина 3

. . І В А Н К О – Частина 3
. .У великому мальовничому селі на березі широкої річки ДНІСТЕР із чудовими краєвидами жили – зустрічалися парубок ВАСИЛЬ та вродлива ГАННУСЯ. Кохання поміж ними було таким палким і шаленим, вірним і відданим, що незабаром рішучий ВАСИЛЬ прийшов до батьків ГАННУСІ, аби запропонувати їй руку і серце. Освідчившись у ніжному коханні, просив видати рідну донечку за нього заміж.
. Незабаром наречені й побралися, давши обітницю БОГУ проживати в любові і злагоді своє життя. Сім’я була побожною і віруючою: вони безперестанку молилися, читали, вивчали, досліджували БІБЛІЮ, ходили у ДІМ молитви Євангельських Християн – Баптистів на зібрання.
. .А згодом і дитятко у молодій сім’ї народилося. Щасливими і ще більше залюбленими почувалися молодий тато ВАСИЛЬ і лагідна матуся ГАННУСЯ.
. .- Та хто в них народився, хлопчик чи дівчинка? – цікавилися знайомі.
. .- Дівчинка, напевно, бо здалеку видно, яке то дитя вродливе, миле, губки, як намальовані, щічки біленькі і пухкенькі… – говорили інші односельчани.
. .- Та хлопчик у нас, хлопчик, ого, ще й який парубок файний, і міцненький, як горішок! – розвіяв сумніви радісний татусь. – ІВАНКОМ назвали, ІВАНКОМ!
. . – Ну, то слава ВСЕВИШНЬОМУ! Хай росте вам здоровим!
. .Так, ІВАНКО був найстаршеньким. Пізніше ще один хлопчик з’явився, через декілька літечок – дві сестрички – близнючки. Справжня родина!
. .ІВАНКО, здавалося, ріс – зростав не по роках, а по годинах. А у кожному сільському обійсті завжди знаходиться якась фізична робота, особливо, ще й коли родина багатодітна. Хлопчик був надійною опорою для молодої матері ГАННУСІ, роботящим помічником у татовій майстерні, глядів молодшеньких. Та з особливим бажанням і натхненням ходив до школи, ретельно готувався до уроків, слухав уважно кожну вчительку, намагався нічого не пропустити і багато читав…
. .Йшли роки. ІВАНКО став гарним і розумним підлітком. Перед всією родиною назріло серйозне питання: таке велике мальовниче, ошатне село, а школи середньої немає, тільки восьмирічна. Порадилися поміж собою з рідними і близькими родичами, на тому й зупинилися, прийнявши остаточне рішення: ІВАНКО проживатиме у сусідньому селі у своєї тітки ІРИНИ (її діти вже дорослі і виїхали в місто) та навчатиметься у місцевій десятирічці, де й отримає атестат про середню освіту.
. .ІВАНКО зі своїми сестричками і братиком стояли посеред подвір’я, міцно обійнявшись і тісно трималися за руки. Ніхто нікого не хотів відпускати, не хотів розлучатися.
. .- Я ж ненадовго йду. Ми обов’язково зустрінемось через кілька днів. Це ж недалеко, і пішки пройтися можна, – заспокоював молодших ІВАНКО. – А в самого ледь серденько не вистрибне із грудей. Йому ж, такому юному, випало приймати такі дорослі рішення. – Але ж я – найстарший! То хто ж допоможе мамі і татові пізніше на схилі літ? А тепер – ще й тітці ІРИНІ підсоблю і допоможу, бо вона – немолода вже.
. .- Ой, яка краса! Яке гарне село! – вигукнув ІВАНКО. – Йому на мить здалося, що він потрапив у справжній віковічний музей живої природи, де завжди все пульсує – живе і не зникає ніколи.
. .Високі багатолітні дерева по обидва боки головної вулиці кликали підлітка ближче і ближче до центру села. Із кожного сільського подвір’я своїми барвистими квітками вабили чарівні квіти. Подекуди пишно й гонорово височіли рожеві й бордові мальви – ружі попід хатою. Запізнілий розквітлий соняшник жовтогарячими пелюстками насолоджувався останніми промінцями сонця літніх днів. А до вузенької річечки Кропив’янки з густими молодими вербами на березі, що звивалася незвичною змійкою через усеньке село – було рукою подати від тітчиної ІРИНИНОЇ хати. У сусідньому лісі було чудове місце із чистим джерельним ставком, що нагадувало справжнє курортне містечко (ІВАНКОВІ сільські хлопці розповіли, ще й обіцяли показати). Із гарними враженнями він налаштований був іти до школи.
. . . . . . .Далі буде…
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 24 листопада, 2018-21 р.

1

Автор публікації

Офлайн 7 години

0967487735

29
Коментарі: 0Публікації: 22Реєстрація: 08-11-2021

Бронзове перо

Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій