Для голосування необхідно авторизуватись

Солоний вірш

Від марності зусиль нараз
В очах проступлять сльози.
Вогонь піднесення вже згас
Й надій не діють дози.

Розбіжність мрій з наявним
У грудях щось притисне.
Реалій грань з уявним
Плач змиє ненавмисне.

По спині буде піт текти
В завзятих рухах тіла,
Щоб ясний розум вберегти,
Й бажань розправить крила.

Всі біди й негаразди вщент
Солоне море розчиняє.
З безмежжям єдності момент
Відчути в собі спонукає.

Мов Фенікс з пополу посталий,
Знайдеш в собі і сили, й змісти,
Щоб вдячність дарувати тому,
З ким встиг не раз пуд солі з’їсти.

Таня ШерепКо

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

tshr

31
Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 06-04-2020

Бронзове перо

Достижение получено 06.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій