– Матусю, а чому була війна?
– Скажений звір прикинувся ягнятком.
– Ну а чому ж закінчилась вона?
– Пліч-о-пліч стали за свободу син і татко.
– Матусенько, як не впізнали звіра?
– Багатії з війни черпали зиск.
А інші… Їх згубила підла віра
У власну винятковість, власний лиск.
– Матусенько, чом плачеш ти ночами?
– Бо знову звір дістав святого маску.
Брехливим словом, солодкими речами
Про рай у пеклі розказує він казку.
– Матусенько, не побивайсь, не плач!
Я виросту і подолаю звіра!
– Я знаю, синку, виростеш силач!
Не для війни, синочку, а для МИРУ!!!
