Яскравим світлом в сірості ночей
Коли весь Всесвіт хворий божевіллям,
Коли лютують злоба і свавілля,
Наснився ти… Твій час назад тече…
Все навкруги безглуздо і химерно.
Все тлінно: люди, пам”ятники, віра.
Земля волає передсмертним риком звіра…́
Ти змахуєш з плечей космічну скверну.
В багно любов безжально затоптали
Вже люди, як одвічний ліс – туристи.
Та пробивається з душі джерельцем чистим
Кохання – ця людська єдина стала.
Ти в сні на мене подивився просто…
І все шикується в чіткий стабільний ряд.
Притягуються мій і твій заряд…
Обійми… Вибух! Новий ступінь росту!
Приснись іще і доторкнись рукою.
Можливо в вищій фазі насолоди,
Зневаживши законами природи,
Світи з”єднавши, спалахнемо надновою!
(на російській мові)
СОН
Как ярко в этой серости ночей,
Когда взрываются и рушатся миры,
Когда вокруг кровавые пиры,
Приснился ты. Мне приоткрылся мир теней.
А все вокруг так странно и нелепо.
Все тленно: люди, памятники, вера.
Надсадно воет и вопит земная сфера…
Ты из волос смахнул Вселенной пепел.
Любовь святую люди затоптали,
Как заповедник девственный – туристы.
Но родником из сердца бьются чистым
Все чувства… С потусторонних далей
Ты в сон придешь и прикоснешься просто…
Все выстроится вдруг в стабильный ряд,
Соединятся мой и твой заряд…
Обьятья…Взрыв… И… новая ступенька роста!
Приснись еще и прикоснись рукой.
И, может, в высшей точке упоенья,
Пренебрегая смертью и забвеньем,
Соединив миры, мы вспыхнем утренней зарей.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
