Для голосування необхідно авторизуватись

Берізка

 

Плаче берізка самотня у полі,

Воно ж залишилася зовсім одна,

Зрубали дерева,стоять луги голі,

Сліз вже немає, постікали до дна .

Як згадає колись біля неї багато,

Струнких і розлогих дівчаток росте,

Боялась вона одинокою стати,

А тепер тільки листя опавше й сухе.

Згадає навесні пташки прилітали,

Їх колихали зеленії віти,

Як пісню свою ніжно гіллю співали,

І по них росли диво квіти.

Плаче берізка, навіщо ж ви люди,

Залишили мене помирати?

Ви не одні ,у вас друзі повсюди,

А я вічно тут мушу стояти.

Журилась берізка та ніхто ж і не чує ,

Її тихий, безсилий вже плач ,

Немає надії , що хтось порятує,

Скаже – Берізко! Мила пробач !

Стояла одна вона літо і осінь,

Вже птахи у вирій злітали ,

Ніхто й не прийшов до берізоньки досі,

Її врода чарівна зів’яла.

Тут настала зима сніг замітає,

Похилила берізка вже віти,

Сумно так їй,що нікого немає,

Серденько лиш мусить боліти.

Настала весна,все оживає ,

Зеленим вкриваються трави,

І ось над берізкою щось пролітає,

Такий голос співучий, ласкавий.

Над головою летіла пташинка,

Й кинула щось до землі,

Бачить берізка а то насінинка,

Лежить біля неї в траві.

Проходили дні,зросла теж берізка ,

І тепер дві красуні стоять,

Втерши свої очі у слізках,

В полі собі майорять.

1

Автор публікації

Офлайн 6 години

Victoria Pavluk

361

Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.

Коментарі: 8Публікації: 109Реєстрація: 30-01-2021

Золоте перо

Достижение получено 11.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій